казкотерапія

                    казки для дітей

Зайчиків м"яч.

Настало тепле літо. У ясному небі яскраво сяяло сонце. Зайченя Побігайчик та його друзі: лисеня Лиско, ведмежа Лапко та вовченя Сірий вибігли на широку лісову галявину. Галявина була рівна-рівнесенька, наче стіл. На ній росла густа зелена трава.  - Гляньте, – захоплено сказав один із приятелів, лисеня Лиско, роззираючись довкола, – ця галявина – справжнє футбольне поле. Отут би нам м’яч поганяти! Звірята глянули на...                              ДАЛІ   

Пригоди піщинки.

Далеко-далеко у морі є маленький острів. Такий маленький, що на ньому росте лише кілька кокосових пальм. Час від часу на обрії з’являється корабель, минає острівець, не зупиняючись, і пливе собі далі. Вдень над островом світить гаряче сонце, а вночі у небі сяють зірки – величезні і яскраві.  На пологому березі острова була собі маленька піщинка. Вона лежала непорушно, поруч із десятками й сотнями своїх посестер, інших...                                         ДАЛІ

казки для дорослих

Мурашка

Розплющивши очі, маленька Мурашка  зрозуміла, у якому вона лайні.  Під ніжками аж чавкало.  Стежечка, яка вела з галявинки до дерева раптом закінчилася і маленьке створіння гепнулось у яму.  І як тепер з неї  вибратись – комашка не знала. У ямі , звісно, вона не вперше, але  ті були не такі глибокі. Та й здавалося, Мурашка вже навчилась  ходити по лісу  і в таку халепу вже не потрапить. А тут на тобі . — Ну от і  все....                                                  ДАЛІ

Казка про творчість.

Йому показали чорні простори його Всесвіту і сказали: “Твори! Ти на це заслужив”. Творчість була найціннішим дарунком у цілому світі. Він окинув оком темряву довкола і сказав: “Світло”. Його Всесвіт почав пульсувати всеможливими відтінками світла … Що було далі, ви знаєте. Він радів, неначе дитина, кожній новій травинці і комашці на одній зі своїх найкрасивіших планет. Але з кожним днем задоволення від...                                                            ДАЛІ

        Філософська казка про дівчинку

В одному місті N жила дівчинка А. Дівчинка росла, росла і виросла. А ще вона зрозуміла багато речей для себе самої. Наприклад коли вона робила щось добре чи погане, то доля її нагороджувала або карала за це добре чи погане. Нагрубила - нежить. Вибачилася - одужала. Допомогла і розвеселила народ - виграла приз у лотерею. Вона виросла, а знаки залишилися. Одного разу захотіла перестати їсти і пити, полежала три дні, набридло - і потім вже заздалегідь знала, але три місяці хворіла болісної хворобою. Витерпіла. Помучити улиточку на спекотному сонці, та потім все ж кинула її у водойму жити. Знала, що буде. Дооолго хворіла на межі життя і смерті. Вижила. Тепер улиточек НЕ мучить. Ну і багато таких моментів ... Правда дівчинка все це з любов'ю сприймала і з захопленням. Іноді дівчинка усвідомлювала, що є у неї якісь властивості і вирішила піти познайомитися з екстрасенсами. Захотіла. І стала знайомитися. Від друзів - знайомих - людей дізнаватися де такі є щоб на безпечному рівні з ними поспілкуватися. Наприклад, познайомилася вона з одним Учителем. Він її фотографії не бачив, але коли в обумовлений годину вона стояла на площі, він просто підійшов ззаду і поплескав її по плечу. Дівчинка була ошелешена кк це він саме її обчислив. Іншого разу познайомилася вона з чоловіком, який навчив її бути рішучою, не хворіти, дотиком рук знімав головний біль ... Всі ці зміни помічали її близькі і дівчинка була рада, що вони радіють за неї. Дівчинка вирішила, що головне - це радувати близьких своїми успіхами, настроєм, здоров'ям. А якщо це не помічається - то це особисто її. Тому в душЕ дівчинка дозволяла собі плакати, стогнати, горіти у вогні, разчленяться на частини, літати, мріяти ... Дівчинка помічала, що якщо вона певний період відчуває щось, то потім це збільшує в ній силу, удачу, привертає блапріятний хход справ і розцінювала це як своєрідну плату, тільки не грошима, а натурою. Перед відповідальними іспитами вона навіть навпаки стала викликати в собі такі стани, щоб безпечно "постраждати" - сплатити, а потім йти по світлій смузі життя. Якось дівчинка познайомилася ще з одним загадковим чоловіком. Людина цей поворожив і у дівчинки стало ще менше внутрішнього болю. Але дівчинка полумала: коли я не хворію, батьки бачать це і радіють. Коли я показую позитив, батьки і навколишні радіють. А коли зникла моя внутрення біль, то крім мене ніхто цього не бачить і не порадіє ... Так навіщо я це зробила якщо ніхто від цього не радіє? Якщо близькі не радіють, то, значить, цього робити не треба було? І дівчинці стало сумно ... Тоді дівчинка подумала, що напевно боліла її душа, а тепер вона вільна і може зайнятися якимось цікавою справою. Мама, дивись, у мене є душа і їй хочеться зайнятися творчістю! - Захоплено сказала дівчинка, але мама була не в настрої і чомусь сказала: Та немає в тебе ніякої душі! Але у дівчинки щось було ... Спочатку їй стало сумно ... Потім вона розсміялася і пошкодувала маму бо дуже-дуже любила свою маму, напевно, аж до самозречення, а та ж насправді дуже сильно любила дівчинку, просто не завжди вміла грамотно висловлювати свої думки. А дівчинка в думках обняла маму і послала їй енергію любові. І їй стало добре і затишно. Тому що вона так звикла. Вона знову відчула себе потрібною і сильною. І їй стало страшно що якщо її хтось захоче позбавити від якогось болю, воспрінміаемой тільки дівчинкою, але не оточуючими, то вона відчує себе знову сумно-сумно тому що це дія не сприйметься оточуючими радісно ... Іноді їй здавалося, що вона, можливо, могла б узяти на себе біль і муки типу розп'яття Христа, на спасіння народу, але не може собі дозволити такої розкоші, тому що це виллється у поза, її близькі побачать її об'єктивні страждання типу хвороб і болчек і т.д. і будуть страждати, а це неприпустимо. Іноді коли біль ставав майже нестерпною, дівчинка, боячись за здоров'я (об'єктивне відображенням болю і засмучення близьких), йшла до психолога, де малювала і ліпила з пластиліну, віддавала вироби і тим самим позбавлялася від небезпечної концентрації, що може нашкодити здоров'ю. Так дівчинка продовжувала жити і відчувати зв'язок з чимось. Вона дуже пишалася цим. І взагалі вона відчувала себе повністю щасливо. Просто вона вирішила що за деякі здібності вона платить деяку ціну і ні про що не шкодувала. Коли дівчинці було дуже боляче всередині, то вона читала книжки про злодіїв у законі, агентів спецслужб і служб безпеки, книжки серії "Школа спецназу", книжки з біоенергетики. Дівчинка вже стала дорослою жінкою, але дівчинка їй потрібна була для отримання радості ... Дозволом на якісь вчинки ця жінка радувала і плекала маленьку дівчинку, яка відповідала їй реалізацією цих вчинків, і ця радість надавала сил цій жінці. Іноді як і раніше немов рвалися сльози, вогонь і крик, але оскільки навколишні цього не бачили, то ... кому до цього діло?

       Казка про тісну космосі або про те, як Оссолянін ходить на руках

В одній далекій, далекій галактиці, де багато планет, була одна велика різнобарвна планета. Заселена веселими жителями оссолянамі. Маленькі жителі для того, щоб дістатися на інший кінець своєї планети, повинні були обійти її всю. І так, коли оссолянін був готовий вирушити в дорогу йому доводилося рухатися на руках тому, що місця в тій галактиці було дуже мало, і багато інших планет заважали йому йти своїм шляхом. Орбіти інших планет знаходилися дуже близько, біля зеленої планети Оссоляніі і тому вільно ходити можна було тільки на руках. І так довго і терпляче кожен маленький оссолянін проходив свій шлях, що здавалося він буде йти все життя, але що було дивно, робив він це дуже весело і радісно з великою оссолянской гордістю, знаючи, що терпіння і труд все перетруть. І вся сила, яку витратить оссолянін долаючи шлях, повернеться до нього у вигляді різнобарвною сили. З космосу планета Оссолянія сама різнобарвна у всіх галактичних світах, тому що кожен житель планети успішно долаючи свій шлях, отримує всі барви світу. І навіть тим планетам, які знаходяться поруч теж дістається багато різнобарвності. І ось чому не всі зірки на небі жовті, а сяють різними кольорами.

Казкова країна чудесних бажань

«У деякому царстві, у деякій державі», «За лісами дрімучими, за горами високими», «За тридев'ять земель», «Довго чи коротко», кому з нас не знайомі ці чарівні висловлювання, які ми чули в дитинстві від самих близьких і рідних для нас людей? Звичайно ж, ці слова свідчили про початок самої вражаючої історії, про найбільш незвичайні пригоди і знайомствах з самими дивовижними героями. Історії, які повністю опановували нашим дитячою уявою і забирали в світ вигаданих, фантастичних подій - світ чарівної казки. У цьому світі, все було можливо, а саме: за лічені секунди Перемісити з одного місця в інше, стати свідком дивовижних перевтілень тварин у людини і навпаки, за прояв великодушності, благородства і доброту отримати незліченні земні скарби, випити чарівне зілля або з'їсти яблучко і стати або найкрасивішим або самим сильним, здоровим і щасливим. А ще перетворитися на принцесу (або принца), вийти заміж за царевича (одружуватися на принцесі) і отримати півцарства на додачу. Так жити поживати, добра наживати.

Світ чарівної казки - це саме дивовижне місце, де практично кожна людина і маленький, і дорослий отримує унікальну можливість змінити свій власний світ. Місце, де всім підвладне вчинити незвичайне диво, вирішити найскладніші життєві ситуації і завдання, використовуючи лише віру у свої власні сили, і в силу казки.

Ось тому, казкові історії, легенди, міфи, що включають правду і вимисел стали широко використовуватися в практиці психологічного консультування і психотерапії. Занурюючись у світ казки, потрапляючи в казкову країну, людина починає нелегкий шлях пізнання свого внутрішнього світу - світу власної душі. Оповідання про вигадані події, де багато чарівництва і чудес допомагає людині отримати дуже цінний досвід з «колективного несвідомого» (К. Юнг).

Казка через зміст і символічний мова відображає в сюжетах і образах цінності людини, яка її створює. Тому дуже важливо і воістину нез'ясовно значення тієї казкової історії, яку придумує і оповідає мама або тато своєму малюкові або ж створюють її разом з ним. У цьому випадку казка стає інструментом розвитку, сприяючи формуванню уяви дитини, розвитку творчого мислення та формуванню вміння фантазувати. Саме в казці відбувається засвоєння основних механізмів пошуку і прийняття перших важливих і самостійних рішень. Навчаючи знаходити виходи із ситуацій у казці, дитина легко справляється з ними і в реальному житті.

Те ж саме відбувається і в житті дорослої людини. Казковий простір створює йому умови, де він, перечитуючи казку, придумуючи або розігруючи її, знаходить вирішення своїх життєвих труднощів і проблем.

Все, що відбувається в казці створеної або переказаної людиною, є дуже важливим діагностичним матеріалом, з яким і слід попрацювати психолога. Часто людина на допомогу закликає фантастичні сили природи, використовує чарівні предмети, придумує незвичайні чудеса, що може свідчити про потребу в підтримці, про емоційний комфорт, про проблему втрати віри у власні сили, і взагалі, про поганому фізичному стані пацієнта.

Подорожі в казці це завжди пошук шляху до здійснення своєї мрії. І який би вона не була, і яким ні був цей шлях, людина повинна вірити, що у нього вистачить сил і можливостей йти і дійти, незважаючи ні на які перешкоди. Подорожі по казковій країні зміцнюю віру у власні сили і здібності. Кількість перешкод та випробувань, що випадають на долю героя, неодмінно повинні ставати предметом бесіди консультативної сесії з пацієнтом, як і те, які зусилля він докладає, як використовує свій потенціал для їх вирішення і подолання. Тільки в казковій чарівній країні можливе виконання самих незвичайних чудесних бажань, і обов'язкове винагороди за нехай навіть невеликі, але важливі для пацієнта зусилля. У цьому звичайно, значна роль відводиться психолога як людині, що створює безпечне терапевтичне простір, людині який супроводжує і підтримує свого пацієнта в цій подорожі, але при цьому не допомагає і не заважає йому, а лише слідує за ним.

Спочатку роботи казкотерапевт може запропонувати пацієнтові захоплюючу подорож у казкову країну. Як варіант спочатку, можна попросити людину уявити, що він стоїть біля казкових чарівних воріт, за якими знаходиться фантастичний світ - світ казки, де відбуваються самі незвичайні чудеса. Далі пропонуємо, пуститься в мандрування, і скласти казку. Важливо не забути розпитати у пацієнта як виглядають казкові ворота, легкі вони або важкі, великі чи маленькі, світлі або темні з якого матеріалу зроблені, як вони укріплені, чи є додаткові деталі або якісь зображення на них і які чарівництва потрібно застосувати, щоб вони відкрилися. Перебування біля воріт казки, допоможе пацієнту легше адаптуватися до тих умов роботи, які пропонує психолог. Можна запропонувати намалювати ці казкові ворота. Для психолога це матеріал для аналізу, який, наприклад, допоможе розібратися з яким настроєм пацієнт готовий працювати з казкою. Яким легким або важким буде сама подорож, чи впорається легко пацієнт або потрібні будуть додаткові чарівні сили, що б потрапити в казку, чи готовий він до подолання перших перепони і відповідно до особистісних змін і т.д.

Існує багато інших способів, як можна потрапити в казкову країну, головне щоб подорож в ній було захоплюючим, викликало у пацієнта позитивний емоційний відгук і закінчувалося добре.

Пропонуємо спробувати вам намалювати, як виглядають чарівні ворота в ваш казковий світ і скласти казку. Щасливої ​​подорожі і виконання найзаповітніших бажань.

Приклад малюнків «Чарівні ворота в мою казкову країну».

“Дерево щастя” – одна з книжок Катерини Єгорушкіної із серії “Казкотерапія”.