Одиним із психологічних засобів впливу, яким користується спеціаліст в ході індивідуальних і групових занять у кабінеті практичного психолога ви можете скористатись і самостійно вдома, варто зацікавитись та приділити цьому трохи часу.

афірмації                    казкотерапія

музикотерапія  аутогенне тренування


релаксація     медитація

позитивне відео  притчі

позитивне читання  пісочна терапія (посилання ще знаходиться у    розробці)

мандалотерапія 

кольоротерапія (посилання ще знаходиться у розробці)

аромотерапія (посилання ще знаходиться у розробці)

                           КОЛЕГ- ПСИХОЛОГІВ ЦЕ ТАКОЖ СТОСУЄТЬСЯ!       

Психолог не може дозволити собі бути "шевцем без чобіт".

           Проблеми самодопомоги у діяльності практичних психологів

Оскільки сама психологія є однією зі сфер професійної діяльності, то виникає природне питання: хто ж буде самим психологам допомагати оптимізувати свою працю? Найпростіше було б сказати, що цим повинна займатися методологія психології, оскільки суттю методології якраз і є рефлексія (осмислення власної діяльності). Зауважимо, що в кожній науці (і в кожній сфері виробництва) є своя «конкретно-наукова» методологія, але все-таки психологи працюють в цих самих різних сферах і приносять певну користь, тобто без психологів методологи таки обійтися не можуть. Крім чисто методологічних проблем є ще проблеми, пов'язані з організацією праці, з медико-гігієнічними аспектами трудової діяльності психологів, нарешті, проблеми розвитку і саморозвитку психологів у своєму «нелегкій» труде.

Але, як відомо, простіше надавати допомогу іншим фахівцям і дуже складно допомагати самому собі (або таким же фахівцям, як ти сам). Справа в тому, що і психологічна допомога (і багато інших видів допомоги людям, наприклад, медична та інші.) Передбачають певну віру в психолога, в його «чудодійні» методи, тобто припускають «некомпетентного» і навіть «наївного» клієнта, здатного повірити в «психологічний міф», адже якби клієнт сам розбирався в психології (або в медицині), то він сам міг би розібратися і зі своїми психологічними проблемами. ..

Але й у самих психологів є свої психологічні проблеми, і тоді виникає ситуація «шевця без чобіт». А біда психологів в тому, що вони (як фахівці) вже не можуть бути «наївними» і «некомпетентними» клієнтами. Тому їм потрібна якась особлива допомога, що відрізняється від допомоги звичайним людям. Можна виділити різні варіанти такої допомоги (допомоги «самим собі»):

1. Одним з найбільш поширених (реальних) варіантів є взаємодопомога колег-психологів в неформальному спілкуванні: посидіти разом, поскаржитися, допомогти у вирішенні якихось питань, по-дружньому звернути увагу на помилки і недоліки своїх колег, а то й просто морально підтримати .. .

2. Напівформальні варіанти допомоги, наприклад, на різних виїзних конференціях і творчих семінарах. Часто головним сенсом таких форм роботи є не «обмін досвідом» і не заслуховування «доповідей» своїх колег, а обмін досвідом накопичених проблем і способів їх дозволу, а також створення атмосфери «професійної єдності», «професійної спільності», яка тебе «розуміє» і при необхідності «підтримає» ... Організаторам та учасникам подібних конференцій і семінарів слід постійно пам'ятати про це і всіляко сприяти досягненню і цих важливих цілей.

3. Створення реабілітаційних центрів для відновлення сил психологів і психотерапевтів (для України це поки складна проблема).

4. Грамотна організація праці психологів і психотерапевтів, що не допускає їх надмірної перевтоми і, тим більше, нервових зривів у роботі (наприклад, в спілкуванні з невихованими відвідувачами, в «з'ясуванні відносин» з безтактними адміністраторами і т. п.). Хоча повною мірою виключити професійні конфлікти навряд чи вийде (психологічна практика - це нервова робота), але треба хоча б прагнути звести до розумного мінімуму нервові навантаження.

5. Нарешті, формування у психолога навичок професійної саморегуляції, релаксації і т. п. На жаль, і в цьому питанні більше проблем, ніж рішень.

Звідси загальна мораль: найважливішим елементом професійної культури психолога є формування у себе готовності самостійно вирішувати свої власні психологічні питання (поки це реально не робиться при підготовці психологів у багатьох вузах). Одночасно дана невирішена проблема (допомоги самим психологам) може стати предметом для творчого пошуку деяких нинішніх студентів-психологів, які розуміють, наскільки все це важливо для розвитку психологічної практики.